Водневі заправні станції розташовані на перетині газопостачання, зберігання під високим тиском і транспортного засобу. Компресор — це машина, яка забезпечує роботу цього перетину: він бере водень під будь-яким тиском, який забезпечує подача, і підвищує його до класу тиску, який станція повинна видавати. Для розробників, операторів і команд із закупівель розуміння того, що таке водневий компресор, як він працює та як його специфікувати, є практичною передумовою для створення станції, яка швидко заповнює транспортні засоби, працює надійно та тримає під контролем витрати на енергію та обслуговування. У цій статті пояснюється роль компресора з точки зору реальної роботи на станції, зрозуміло описується принцип роботи, встановлюється основна цінність, яку він забезпечує, порівнюються основні типи технологій і завершується факторами, які оператори повинні враховувати під час вибору.
Що таке водневий компресор і чим він не є
Водневий компресор - це механічний пристрій, який підвищує тиск газоподібного водню. Він приймає газ із нижчим тиском на вході – тиском, під яким надходить подача, – і подає його з вищим тиском на виході, придатним для зберігання чи розподілу. Усе інше, що містить визначення, випливає з цієї однієї функції. Компресор не створює водень, не зберігає його та не доставляє до автомобіля. Він переміщує масу газу з одного рівня тиску на інший, і таким чином робить можливим кожен наступний крок заправки.
Ця відмінність має значення, оскільки станційне обладнання часто обговорюється як єдина система, а межі між компонентами розмиваються в розмові. Три суміжні пристрої виконують різну роботу. Посудини для зберігання містять водень під тиском; вони є пасивним інвентарем, і їх здатність обслуговувати заповнення залежить від того, який тиск вони утримують у момент прибуття автомобіля. Дозатори керують інтерфейсом транспортного засобу — форсункою, лінією зв’язку, дозуванням і запобіжними блокуваннями, які керують заповненням. Обладнання попереднього охолодження керує температурою, охолоджуючим газом, щоб швидке заповнення не перегрівало бак автомобіля. Жоден з цих приладів не підвищує тиск. Банк накопичувача може віддавати лише той тиск, яким він був заряджений, а дозатор може пропускати лише те, що забезпечує система зберігання та стиснення. Компресор є єдиним компонентом у ланцюзі, який підвищує тиск у системі.
Чому водневі АЗС повинні бути обладнані компресійним ступенем? Це визначається фізичними властивостями водню. Молекули водню є найлегшими з усіх молекул; вони мають надзвичайно низьку молекулярну масу і дуже низьку щільність при атмосферному тиску. Це означає, що за низького тиску фактична маса водню залишається дуже обмеженою, навіть коли він займає великий об’єм. Отже, для зберігання достатньої кількості палива в практичному контейнері необхідно використовувати високий тиск. Крім того, водень дуже схильний до витоку: оскільки молекули водню такі малі, вони можуть проходити через щілини або щілини, яких було б достатньо для герметизації інших газів. Таким чином, забезпечення повної герметичності системи в усій мережі трубопроводів високого тиску має вирішальне значення. Оскільки водень зазвичай знаходиться під відносно низьким тиском під час виробництва або транспортування, його потрібно стиснути, перш ніж його можна буде розподілити, тобто часто існує значний розрив між тиском подачі та необхідним тиском заправки. Для усунення цього розриву використовуються компресори.
Не менш важливо чітко розуміти, чим не є компресор. Це не накопичувальний пристрій, навіть якщо після нього зберігається стиснений газ. Це не дозатор, хоча його тиск нагнітання визначає, що може робити дозатор. І це не замінить хорошу конструкцію станції: чітко визначений компресор у погано спланованому каскаді все одно змусить транспортні засоби чекати. Як водневі компресори, так і мембранні компресори Sollant здатні стискати водень, і в розділах нижче описано, як різні типи машин підходять для різних завдань на станціях.
Як водневий компресор підвищує тиск
Основну дію легко описати. Газ втягується в камеру, камера закривається, і газ утримується. Тоді об’єм, доступний для газу, зменшується — або газ іншим чином підживлюється — тому його тиск зростає. Потім стиснений газ скидається в систему, що йде далі. Об’ємні машини досягають цього шляхом стиснення фіксованої кількості газу; динамічні машини досягають цього шляхом надання швидкості газу та перетворення цієї швидкості на тиск. Для застосувань, що вимагають надзвичайно високих ступенів стиснення, найпоширенішим вибором є поршневі компресори, які досягають стиснення за допомогою зворотно-поступального руху поршня або діафрагми.
Theступінь стиснення- визначається як відношення тиску нагнітання до тиску на вході - є критичним параметром, який визначає конфігурацію компресора. Наприклад, якщо компресор підвищує тиск газу з 20 бар до 200 бар, ступінь стиснення дорівнює 10. Коли співвідношення між тиском на вході та нагнітанні стає занадто високим, одноступеневе стиснення більше не підходить; зі збільшенням ступеня стиснення зростає як підвищення температури, так і механічне навантаження, а ефективність падає. Загальним рішенням є використання багатоступеневого стиснення в поєднанні з міжступеневим охолодженням, де газ частково стискається, охолоджується, а потім піддається подальшому стисненню. Міжступеневе охолодження знижує температуру як газу, так і обладнання, тим самим підвищуючи загальну ефективність і зменшуючи теплове навантаження на компоненти компресора. Для операторів водневих заправних станцій це означає, що кількість ступенів стиснення є не довільною, а скоріше свідомим вибором конструкції на основі конкретних вимог до діапазону тиску.
Друга тема – спека.Стиснення газу підвищує його температуру, і водень не є винятком. Температура має значення з двох причин: вона впливає на ефективність і довговічність машини, і вона впливає на газ, який зрештою досягає автомобіля. Система попереднього охолодження станції обробляє кінцеву температуру на соплі, але проміжне охолодження та додаткове охолодження компресора визначають, скільки роботи має виконати холодильна машина та наскільки стабільними є умови нагнітання.
Масова витрата і тиск нагнітанняце окремі величини, і обидві мають значення. Масовий потік — скільки кілограмів на годину може переміщати машина — визначає, як швидко можна поповнити сховище після заповнення. Тиск нагнітання визначає клас тиску, який може підтримувати станція. Компресор може мати розмір для високого потоку при помірному тиску або меншого потоку при високому тиску, а робочий профіль станції вирішує, яка комбінація є відповідною. Вони пов’язані через конструкцію машини, але покупець повинен розглядати їх як незалежні вимоги під час розмови з постачальником.
Окремої уваги заслуговують герметичність і чистота.Маленька молекула водню знаходить шляхи через ущільнення та зазори, тому ущільнення компресора є центральною особливістю конструкції, а не деталлю. Там, де станція має відповідати вимогам щодо якості палива, шлях стиснення не повинен вносити забруднення, тому в водневих системах з’являються безмасляні та діафрагмові конструкції. Нарешті, станційне обслуговування є циклічним. Транспортні засоби прибувають чергами, сховище зливається, а компресор працює, щоб наповнити його. Машина має витримувати цей робочий цикл, включаючи запуски та зупинки та періоди низького попиту, без надмірного зносу.
Чому компресор важливий для водневої заправної станції
Значення компресора найлегше побачити як посилання. З одного боку тиск подачі: трубопровід, трейлер для труб або генерація на місці, кожен з яких надходить зі своїм тиском і кожен змінюється в межах діапазону. З іншого боку – тиск видачі: клас тиску, який має забезпечувати станція, плюс запас, необхідний для закачування газу в бак автомобіля та у власне сховище станції. Компресор - це компонент, який поєднує обидва.
На цій водневій заправній станції виміряне споживання електроенергії на етапі стиснення становить 2,5–2,7 кВт-год на кілограм випущеного водню, враховуючи лише процес стиснення, тоді як загальне споживання електроенергії для всієї станції становить 5,18 кВт-год/кг. Компресор 54 МПа, встановлений на об’єкті, має номінальну продуктивність приблизно 2 кг/год (розраховане при коефіцієнті навантаження 50%).
Баланс між попитом і пропозицією безпосередньо визначає тривалість процесу заправки; основний механізм потребує чіткого пояснення. Успішна операція заправки вимагає, щоб тиск у системі зберігання водню (матриці резервуарів для зберігання) був значно вищим, ніж тиск усередині бортового баку для водню транспортного засобу, з достатньою різницею тиску для підтримки швидкості потоку водню, передбаченої протоколом заправки. Коли водень витягується із системи зберігання, цей перепад тиску зменшується, що призводить до зниження швидкості потоку. У таких випадках дозатор повинен або зменшити швидкість заправки, припинити процес передчасно (залишаючи резервуар неповністю заповненим), або зробити паузу, щоб дати компресору поповнити подачу водню. Це не ознака несправності компресора, а скоріше ознака того, що потужність компресора недостатня для задоволення високих миттєвих пікових навантажень, які відчуває станція. Хоча станція може видавати 28 кг водню на годину за ідеальних умов, згодом їй може знадобитися майже 24 години, щоб відновити свій тиск. Це нагадування, що «погодинна потужність обробки», зазначена на табличці обладнання, не точно відображає фактичну, стійку щоденну продуктивність станції.
З належним чином налаштованою системою стиснення ситуація зовсім інша: система зберігання може підтримувати достатній тиск між прибуттями транспортних засобів, що дозволяє здійснювати кілька послідовних заправок без будь-якого часу очікування. Диспенсер може суворо дотримуватися встановлених протоколів заправки без необхідності вдаватися до спеціальних налаштувань через недостатній тиск. Крім того, потужність системи стиснення визначає, чи може станція підтримувати послуги заправки під високим тиском. Для станцій, які заправляють транспортні засоби під тиском 700 бар (приблизно 10 000 фунтів на квадратний дюйм), системи стиснення та зберігання повинні бути здатні доставляти водень під тиском, що перевищує номінальний робочий тиск бортових резервуарів автомобіля. Наприклад, воднева заправна станція з тиском 350 бар може доставляти водень безпосередньо зі своєї системи зберігання, тоді як заправка транспортних засобів, розроблених для тиску 700 бар, потребує додавання допоміжного компресора та буферної системи зберігання високого тиску. Саме наявність компресора дозволяє заправлятися при більш високому тиску.
Така ж логіка стосується наявності та можливості зниження потужності (можливості регулювати потужність) водневої заправної станції. Системи стиснення – це далеко не просто другорядні компоненти, які потребують періодичного обслуговування; фактично, заходи з технічного обслуговування, пов’язані з водневими компресорами, становлять приблизно 20% усіх інцидентів з технічного обслуговування за певний період. Отже, надлишкова конструкція, легкість доступу для перевірки та технічного обслуговування, а також практичний графік технічного обслуговування слід розглядати як невід’ємну частину вартості компресора, а не як запізнілу думку. Здатність змінювати станції — здатність ефективно працювати в періоди низького попиту — має вирішальне значення для станцій, які відчувають значні коливання руху транспортних засобів; якщо обладнання може ефективно працювати тільки на повну потужність, це неминуче призведе до марнування енергії в періоди зниження попиту.
Споживання енергії служить остаточним виміром для оцінки вартості. Процес стиснення є одним із основних джерел споживання електроенергії на водневих заправних станціях. Наприклад, у двох окремих операціях заправки 35 МПа споживана енергія під час стиснення становила 2,61 кВт·год/кг і 2,47 кВт·год/кг відповідно, тоді як для операції 70 МПа вона становила 2,68 кВт·год/кг (ці цифри виключають енергоспоживання базового навантаження станції). Хоча ці точки даних стосуються маломасштабної станції, що постачається рідким воднем, основна тенденція є універсальною: споживання енергії стиснення прямо пропорційне відношенню тиску та масі доставленого водню. Крім того, обладнання, що працює в межах запланованих проектних параметрів, споживатиме менше енергії, ніж у разі роботи поза цими специфікаціями. Компресор є критично важливим компонентом, оскільки це єдиний елемент, здатний подолати перепад тиску; ефективність, з якою це робиться, безпосередньо визначає швидкість заправки та доступність станції, а також становить значну частину операційних витрат.
Підбір компресора до водневого режиму
Жодна компресорна технологія не підходить для кожної водневої станції. Правильний вибір залежить від діапазону тиску, потоку, вимог до чистоти та моделі обслуговування, яку може підтримувати оператор. Основні варіанти наступні.
Поршневі компресориє основним обладнанням, яке використовується в системах водню високого тиску. Вони досягають стиснення за допомогою поршня, що рухається вперед і назад усередині циліндра, що зменшує об’єм газу. Ці компресори охоплюють широкий діапазон витрат і тисків і доступні як у змащених, так і без масляних (без змащень) варіантах. Зусилля з технічного обслуговування зосереджуються на компонентах, схильних до зносу, таких як клапани, поршневі кільця та ущільнювачі, причому система ущільнень є основною лінією захисту від витоку водню.
Мембранні компресоривикористовуйте гнучку діафрагму, що приводиться в дію гідравлічною рідиною, для стиснення газу в камері, яка герметична з боку гідравліки. Газ контактує лише з діафрагмою та камерою, тому шлях стиснення чистий, а шляхи витоку зведені до мінімуму. Це робить мембранні машини привабливими для роботи, чутливої до чистоти, і для застосувань з меншим потоком, де забруднення неприпустимо. Вони також використовуються як ступені в багатоступеневих системах: оцінка вартості та продуктивності CSD змоделювала двоступеневий мембранний компресор, який набирає водень від 20 бар до 350 бар, а потім поршневий компресор із сухим ходом підвищує його до 950 бар. Sollant пропонуєводневі компресориідіафрагмові компресоридля стиснення водню.
Іонні рідинні компресоризамінити традиційний поршень колоною іонної рідини, яка рухається всередині циліндра. Оскільки процес стиснення здійснюється рідиною, ця конструкція усуває потребу в підшипниках і ущільнювачах, які є типовими джерелами поломок у поршневих компресорах.
Рідинно-поршневі та гідравлічні конструкціївикористовуйте рідину як середовище для стиснення, при цьому рідина та газ розділені поршнем або мембраною. Вони поділяють перевагу сімейства діафрагм у тому, що камера стиснення не містить мастила.
Відцентрові компресоривикористовувати високошвидкісне обертове робоче колесо для надання швидкості газу, яка згодом перетворюється на тиск. Завдяки високій пропускній здатності та помірному ступеню стиснення вони є кращим вибором для трубопроводів. Однак робота з чистим воднем представляє значні проблеми: через його дуже низьку молекулярну масу для досягнення того самого ступеня стиснення потрібно, щоб швидкість кінця крильчатки водневого відцентрового компресора була приблизно в три рази вищою, ніж у компресора природного газу. Як правило, для таких компресорів важко досягти коефіцієнта тиску, що перевищує 1,1 при роботі з чистим воднем, що робить їх придатними лише для великомасштабних операцій із низьким коефіцієнтом стиснення та погано підходять для потреб заправки водневих станцій.
Металогідридні та електрохімічні компресори є альтернативою механічному стисненню, які залишаються в дослідженні та розробці. Електрохімічні компресори використовують протонообмінну мембрану для переміщення водню під вищим тиском; металогідридні компресори поглинають водень у метал і вивільняють його під високим тиском під час нагрівання. Жодна з них не є основним вибором сьогодні, але обидва варті того, щоб знати про них у міру розвитку технології.
Рідководнева перекачуванняце зовсім інший шлях. Там, де доступна подача рідини, кріогенний насос нагнітає рідкий водень і перетворює його в газ під високим тиском, як описано Партнерством для водневих паливних елементів для станцій, що живляться рідиною. Це дозволяє уникнути стиснення газу на станції, але потребує кріогенного зберігання та пов’язаного з ним керування випаруванням.
Логіка відповідності проста. Стандартні станції високого тиску з помірним і високим потоком спрямовуються до поршневих машин. Чутливі до чистоти або нижчі витрати вказують на діафрагмові конструкції. Дуже велика продуктивність із скромним коефіцієнтом тиску вказує на відцентрові машини. Робота оператора полягає в тому, щоб визначити, який профіль роботи станції насправді має.
Що повинні оцінити оператори станцій
Відбір починається з запитань, на які повинен відповісти оператор, перш ніж звертатися до будь-якого постачальника. Відповіді визначають специфікацію, і постачальник може добре реагувати лише на добре сформовану вимогу.
Клас тиску автомобіля.Чи буде станція обслуговувати транспортні засоби під тиском 350 бар (приблизно 5000 psi), транспортні засоби під тиском 700 бар (приблизно 10 000 psi) або обидва? Клас встановлює тиск подачі і, отже, вимоги до компресора.
Вхідний тиск і його зміна.Який тиск створює джерело живлення та на скільки він рухається? Трубопровід може відрізнятися в діапазоні; Тиск у трейлері падає, коли він опускається. Вхідна оболонка та логістика постачання є одним рішенням.
Необхідний тиск нагнітання з запасом.Компресор повинен забезпечувати достатній тиск для зарядки накопичувача та подачі газу в транспортний засіб. Робочий тиск на станції зазвичай перевищує номінальний робочий тиск, щоб забезпечити прийнятну швидкість потоку; оператор повинен встановити запас, який вимагає стратегія зберігання та розподілу станції, а не вказувати номінальний тиск транспортного засобу як цільовий показник скидання.
Пропускна здатність і профіль навантаження.Скільки кілограмів на день і за якою схемою? Розмір компресора є найбільш критичним під час пікового попиту, і більша ємність може дозволити менший компресор.
Стратегія резервування та резервування.На станції працюватиме один компресор чи декілька паралельно? Паралельні машини дозволяють працювати як під час низького попиту, так і під час піків, і вони забезпечують резервну потужність під час обслуговування.
Взаємодія з охолодженням і попереднім охолодженням.Температура нагнітання компресора і система попереднього охолодження станції пов'язані між собою. Оператор повинен підтвердити, що умови потужності компресора сумісні з потужністю холодильної машини та протоколом заправки, якого дотримується станція.
Чистота і чутливість до забруднень.Якої якості паливо має постачати станція, і чи може шлях стиснення вносити забруднення? Це питання визначає вибір між конструкціями з мастилом і без нього, а також між поршневими та мембранними машинами.
Матеріали та воднева крихкість.Водень взаємодіє з багатьма металами, і матеріали компресора повинні бути вибрані для використання водню. Це питання постачальника-техніки, але оператор повинен чітко поставити його та підтвердити, що матеріали відповідають тиску та чистоті.
Контроль та інтеграція.Як компресор зв'яжеться з системою управління станції? Оператор повинен вказати сигнали та протоколи, які потрібні станції.
Сервісний доступ і запчастини.Хто обслуговує машину, як швидко можуть прибути запчастини та яке навчання доступне?
Загальна вартість володіння.Капітальні витрати - це лише перше число. Енергоспоживання, технічне обслуговування, час простою та вартість накопичувальної ємності, необхідної для буферизації невеликого компресора, – усе це відноситься до порівняння. Можливості водневого та діафрагмового компресора Sollant можуть відповідати ряду цих завдань, і конкретну конфігурацію слід підтвердити відповідно до вимог станції.
Висновок і наступні кроки
Водневий компресор – це компонент, який перетворює тиск подачі на тиск видачі. Це не накопичувач і не диспенсер, але без нього жодне з них не може виконувати свою роботу: накопичувач не може бути заряджено до тиску, необхідного для швидкого заповнення, а диспенсер не може забезпечити той клас тиску, який потрібен транспортному засобу. Його розмір і відповідність визначають швидкість заповнення, пропускну здатність, доступність станції та значну частку витрат на енергію та обслуговування станції.
З цієї ролі випливає логіка відбору. Спочатку визначте профіль навантаження, включаючи попит у години пік, а не середньодобовий. Встановіть діапазон тиску: діапазон входу, вимоги до випуску та запас, необхідний стратегії зберігання. Виберіть типи технологій, які підходять для цієї системи: зворотно-поступальний для загального режиму роботи високого тиску, діафрагмовий для чутливих до чистоти або низьких витрат, відцентровий для дуже великих застосувань з низьким коефіцієнтом. Потім підготуйте запит постачальника, у якому вказано умови на вході, вимоги до випуску, потік, робочий цикл, вимоги до чистоти, інтерфейс керування та очікувані послуги.
Оператори, які працюють у цій послідовності, можуть зв’язатися з Sollant, щоб обговорити варіанти водневого компресора та мембранного компресора для своєї станції чи водневого режиму.
